Чи звикла я до життя у Франції?

Це питання мені часто задають друзі та знайомі. Я вже деякий час тут, і здається, що мала б адаптуватися. Але що означає «звикнути»?

Якщо це про повсякденність — так, я вже знаю, де купити свіжий буряк, сир та гречку, як працюють адміністративні процедури, які документи треба підготувати для всього на світі, як записати дитину до школи чи садочку та де шукати необхідні послуги.

Якщо це про мову — то ще ні. Французька досі для мене все ще виклик. Я вчу її, вде маю сертифікат B1, але крок в бік, розмова щодо тем здоров’я, продуктів харчування… або складна розмова все ще викликають складнощі. А ще французи іноді морщать ніс, коли слухають мою вимову)

Якщо це про відчуття дому — тут складніше. Я досі ловлю себе на думці, що мої улюблені місця в іншому місті, що тут інші традиції, інший ритм життя, інші заклади.

Якщо це про комфорт — місцями так, місцями ні. Франція відкрила мені нові можливості, але одночасно змусила бути сильнішою та винахідливішою, щоб вирішувати проблеми, яких в Україні могло б і не бути.

Тому чи звикла я? Скоріше, я навчилася жити тут. Але всередині ще є частинка мене, яка сумує за тим, що колись було звичним.

Автор Маріанна Мединська
👍 Підписуйтеся на телеграм-канал, щоб отримувати корисні матеріали про інтеграцію, навчання та роботу за кордоном: https://t.me/web_market_academy